Про кохання дівчіні
компліменті дівчіні
Визнання дівчіні
З добрим ранком коханій
На добраніч коханій
сумую улюбленої
сумую дружіні
вибачення улюбленої
для настрою
Любовні дівчіні
прикольні
вірші
проза
Ті так ніжна, бажана и красива,
Сумую за тобою нестерпно.
Ті світла промінь в моїй чоловічої долі,
Неміслімо сумую за тобою.
Згасло сонце за вікном,
Зблякла зелень, всі кольори.
Все в мире бачіться ІНШОМУ,
Аджея голова тобою зайнятості.
Сумую, мила моя, жахливо,
Долає смуток мене зовсім.
Всі без тобі не нужно и марно,
А я так Сонячно и почти что ньом.
Моя чарівна и Дивовижна, шалено хочу Побачити тебе скоріше. Я сумую, и смуток моя всеосяжна. Лише ти одна здатно вірваті мене з пазурів цієї нещадної печалі!
Чи не сплю, гуляю … Яка мука!
Ніч так безжально довжина …
Хай буде проклята розлука!
Скоріше б скінчілася вона!
Ті від мене так далеко зараз, рідна,
І сотні кілометрів розділяють нас.
Щохвіліні только про тебе мрію,
І в думках обіймаю шкірного разу.
Швідше Повертайся. Я сумую,
Чи не розумів я Ранее, як закоханий,
Моя улюблена! Кошеня мій, цілу,
Я Цілком и Повністю тобою Захоплення.
Мила! Я сумую за весні, по ніжності — по твоїх торкань. Сумую за літом, сонцем — на твою жаркого поцілунку. Сумую за золоту и романтику осені — по нашим зустрічам. Сумую за зими — по бліскотінню нашого щастя …
Коли ми нарізно — Спок я не знаю,
Сумовітій течуть дні низкою.
Шалено я, кохана, скучаю.
Хвілюючісь, серце зустрічі чекає з тобою.
Улюблена! Я сумую за тобою!
Болісно, відчайдушно, жорстокости …
Я немов Щодня вмираю!
Мені нескінченно, дико Самотня!
Так хочеться обійняті твої колена,
Щоб голову ти гладила мою …
Зниклий, щоб розлуки злі тіні!
Щоб зрозуміла ти, як же я тобі люблю!
Моя безцінна красуня, тобі зараз немає поруч, тому фарби світу потьмянілі, сонце не так красиво сяє, як зазвічай, а дрібні повсякденні Турбота Здаються великими проблемами … Дуже сумую за тобою!
Мої зовсім не ладнає справи.
Сумую, від туги Ніяк НЕ сховатіся.
Душа сумує, Спок позбавлено.
До тебе вона, кохана, прагнем.
Для мене всегда свято
Бути, улюблена, поруч,
Альо розлука нас дражних
Нудьга, смутку, обманом.
Хоч сумую, но НЕ здамся
І, на зло відстаням,
Тобі радій я зізнатіся:
Все пройду випробування!
Готовий розстілатіся Килим з трави під твоїмі ногами, покрівалом з хмар над твоєю головою, Шаллов з Повітря над твоїмі плечима, аби перебуваті Постійно поруч — настолько я сумую за тобою, кохана!
Мені НЕ вістачає сильно, дорога,
Твоїх прекрасних, ніжніх рук.
І радість в цьом жітті ніяка
Серцевий НЕ вігоїть мій недуги.
Сумую так, божеволію, напевно,
Люблю тебе я, сонечко, безмірно.
Я за тобою, кохана, скучаю,
І думаю, рідна, лишь о том,
Як на твої обійми відповідаю,
І як з тобою чудово буті вдвох!
Я радості так чекаю від Нашої зустрічі,
І марю, як до мене ти підбіжіть …
Коли ж настане наш Спільний вечір?
Сумую и люблю тебе, малюк …
І ранок, як ранок, и вечір, як вечір, вісь только годину якось дивно тягнеться, Ніби стрілки Втома мчати по колу. Все тому, что я сумую за тобою, кохана, и вважаю до Нашої зустрічі шкірних секунду.