Про кохання дівчіні
компліменті дівчіні
Визнання дівчіні
З добрим ранком коханій
На добраніч коханій
сумую улюбленої
вибачення улюбленої
для настрою
Любовні дівчіні
прикольні
вірші
проза
Якби я только МІГ годину повернути назад, я все змінів бі, виправив, не допустивши бі твоєї образи. А зараз залішається вімолюваті, улюблена, твоє прощення и сподіватіся, что вогонь моєї любові розтопіть лід твоєї образи, и я побачим прощення в твоїх очах.
Прости мене, рідна, за ті, что твої прекрасні, довірліві очі затуманили пекучі сльози образи. Я БУВ неправі, и тепер моє серце стіскається від каяття. Прости мені необдуманість вчінків и твоє зіпсованій настрій. Ті потрібна мені дуже-дуже.
Кохана, від гіркого усвідомлення того, что я засмутів тобі, моє серце відмовляється стукаті, прошу, прости мене и швідше посміхніся, Аджея только твоя посмішка и твоє щасливе лица могут змусіті моє серце битися як Ранее.
Кохана, пробач! Прийми в знак примирення мою провину посмішку. Помилка свою признал, здаюся тобі на Милість и обіцяю НЕ давати приводу до образи. Посміхніся у відповідь, нехай засяє, віхлюпнеться радість и прожене з нашого життя сіре дощових настрій.
Небо засумує и навсегда залиша Сонячно, трава і квіти поникнути и почнут засіхаті, сонце и місяць згаснуть, если ти НЕ пробачіш мене … Мила, рідна, золота моя, прости!
Я БУВ не правий, вибач, улюблена — ЦІ слова НЕ втомлено повторюваті тисячу разів, Аджея моє серце розрівається від того, что образів тобі, таку рідну, таку Улюблений. Обіцяю НЕ допустіті более твоїх сльозінок, душевного болю, образи и сделать тобі щасливою.
Мила, рідна, золота! Надалі я не зроблю дурних промахів, что віклікають наші зварювання. Вибач! Аджея без твоїх міліх очей, світлої посмішки, теплого Ставлення мені Неможливо жити.
Кохана, пробач и повір: мені болючіше у стократ, бо тобі образів, что винен, что годину не можу повернути, чи не бачу твоєї посмішки и не Відчуваю тепла. Обіцяю Ніколи НЕ завдаваті тобі болю, сделать все, аби твої очі сяялі щастям.
Я БУВ не правий и це признал, Почуй мене, рідна, Відпусти образу, прожені смуток, нехай поверне довіра в наші отношения, нехай іскряться очі твої радістю, а серце — ніжністю. Прости, улюблена, и повір: я наповню життя твою щастям.
Я хочу знову стати щасливим и радіти зустрічам з тобою … Альо для цього мені потрібна річ, якові можеш великодушно подарувати только ти. Це твоє дорогоцінній и довгоочікуване прощення. Обіцяю НЕ розчаровуваті тобі надалі. Вибач!
Я винен, і мені необхідній шанс це виправити. Відповідай, что сделать, щоб ти забула Розчарування, образа и снова відкріла свой дорогоцінній и ніжне серце для моєї щірої и доброї любові?
Як мені вітре свою провину, кохана, як жити без твого вибачення? Без світлої твоєї посмішки світ Втрата фарби, без ніжного подивиться — Самотня моєї душі. Прошу тебе, прости, подарувати шанс повернути радість життя, Побачити кольори веселки, запалити вогонь любові.
Если небо хмуритися, вдень сонце ховається за хмарами, и Постійно плаче Сонячно, а Вночі не видно зірки, це через нашу зварювання. Прости мене, кохана крихта, Аджея ніжні квіти, славна трава и стрункі дерева так чекають світла, а води Їм Вже Досить!
Красиві квіти всегда прощають буйний вітер, Аджея ВІН не просто розгойдує їх, а обіймає. М’які Хвилі НЕ ображаються на ПРИБІЙ, Який дружині їх до берега и назад, ВІН же Робить це з любов’ю! Мій славний квіточку, моє море щастя, вибач и ти мене!
Кохана, повір, я образіті тобі зовсім НЕ Хотів, смуток в твоїх очах — це рана в моєму серці. Прости мене, посміхніся и я все зможу Изменить, все подолати, все виправити. Обіцяю, что любов моя подарує тобі справжнє щастя и Райська Насолода.