про кохання
компліменті
Визнання
доброго ранку
добраніч
сумую
вибачення
для настрою
Любовні
хлопцеві
дівчіні
чоловікові
дружіні
прикольні
вірші
проза
Моя любов до тебе світла и Нескінченна,
Шкода только, годину Занадто швідкоплінній.
Коли ми разом, дні летять, як птахи,
Мені НЕ встігнуті тобою насолодітіся.
Хочу в полоні твоєму Залишити Вічно,
Як шкода, что годину дуже швідкоплінній.
Ми з тобою пірнулі в безодню відчуттів,
Здійняліся до зірок, за руки трімаючісь,
Це почуття яскравіше сотні пригод —
У самотніх душах Раптена любов запалала!
Віпарувалася гіркоту дімчастіх сумнівів,
Затягла казка нас у вир,
Тільки заради ціх Варто жити міттєвостей,
Попереду, повір, нас только щастя чекає!
Ні Стрімкий біг часу, ні круті Життєві віражі, ні кілометрі відстані НЕ страшні для мене. Аджея моє серце зігріває твоя любов, така щира и така бажана.
Знай — від туги любовної немає ліків,
Лише поцілунок нас від неї врятує.
ВІН відкріває казкове царство,
І жар, і світло любові з собою Несе!
Коли вечір в колір індиго розмалює Сонячно місто,
Оберніть Пухнаста кішкою, щоб мурчать тобі «ля-Мурр».
Я своєю любов’ю дикої покажу, як ти мені дорогий,
Даже годину від збентеження відійде на перекур.
Ну, а вранці Вийди тихо в досвітню Прохолода,
Залішаючі своє щастя спати на м’яту простірадлі …
Лише потім ти, посміхаючісь, зі щокі зітреш помаду
І під светр теплий сховаєш кігтіків слід на спіні.
Любов моя така висока и далека, что літає десь поруч Із зірками и до неї Ніколи НЕ дотягнутись рукою. Я не можу ее зруйнуватися або забути. Вона вічна, як космічна Безодня!
Ти знаєш, я давно тебе люблю.
Прости мене за ЦІ одкровення …
За теплоту відповідну твою
Віддам я все без краплі жалю.
Моя любов сільніше урагану,
Прекрасніше чем ранковий квітка,
Глибші и Ширшов океану,
Ніжний вона, чем троянди пелюстки.
Годиною в небеса вона підносіть,
А іноді и в безодню сліз кідає,
Альо щастя все одно вона приносити,
Від байдужості мені душу очіщає.
Любов — це ніжна гілка Бузький. Вона не винних буті Привабливий, яскраве як троянда. Вона Цілком может буті спокійною, лагідною, а головне — Справжня! Зато без шіпів и не осіплеться через три дні від найменшого вітерця!
Любов як вітер — нельзя зловити
І силою вітер НЕ втріматі.
Як сонця промінь, любов світла
І як вогонь сповнена тепла.
Нехай розпускаються квіти
І сонце землю осяває,
Коли зі мною поруч ти,
Весь світ Ніби ожіває!
Посмішка, голос, ясний погляд
Народжують ніжність за мить,
І дарує щастя водоспад
Твоєї руки дотик!
Найбільше диво для мене — це моє життя на Землі, найщаслівішій випадок в моєму жітті — це наша Зустріч з тобою, а Найбільший подарунок, Який вона мені зроби — це наші взаємні почуття.
Хочу я дива дихання твоїм,
У грудях потоком свіжості розлито,
Хочу тобі шепотіті як ти любимо,
І змушуваті сільніше серце битися.
Коли тобі зі мною поряд немає,
Змінюється весь життєвий сюжет:
За хмари идет сонця промінь,
Не видно горизонту з-за хмар,
Холодний вітер вниз дерева гніт,
В душі туга нестерпна растет,
Вся краса неначе зникає …
Твоєї любові мені дуже НЕ вістачає!
Стрункі дерева прагнуть до високого неба, вішукані квіти — до теплого сонця … Ну а я — только до тебе, своєю Єдиною, неземної, неповторний и незамінною любові!